Спадок 

«Спадок» – це виставка для тих, хто полюбляє інтертекстуальні ігри. Це іронічна гра з призвичаєннями аудиторії та конвенціями міщанського мистецтва і виставка, створена з уживаного ганчір’я, фрагментів меблів, перемелених на сіру масу акційних газет дискаунтних крамниць і металевих відходів, яких не підібрали збирачі металобрухту. 

Я — жертва власного успіху 

«Je suis victime de mon succès» –  так звик говорити про себе Ролан Топор, французький письменник і митець, майстер чорного гумору. Це саме хочеться сказати про живопис. Сьогодні мистецтво – це інвестиція і частина класового привілею. В галереї «Студія» ми показуємо картини і об’єкти, які діють як акти спротиву і є бунтом проти капіталізму, навіть якщо ця сама система їх поглинає, обробляє і продає. На виставці «Спадок», доступній для глядачів від жовтня 2025 до січня 2026 року, ми представляємо роботи Андреі Анґел, Пшемека Бранаса, Рафала Буйновського, Павла Марцінека, Александри Ненко, Домініки Ольшови та Міколая Соботки. Всі вони були створені з решток. Частина робіт близька до естетики трешу або канторівської реальності найнижчого рангу. Інші нагадують театральну сценографію побоїща чи малюнки в дусі неотрайбл, що відсилають до первісних часів та апокаліптичних картин родом з наукової фантастики. «Спадок» – це розповідь, конструйована з руїн і на руїнах, яка обертається навколо проблематики, пов’язаної з невпинним надвиробництвом, нагромадженням капіталу, хронічною невпевненістю та соціальною нерівністю. Це повернення до минулого, що нагадує відому з апокаліптичних фільмів картину майбутнього, але також дослідження дикості, навіть якщо вона існує вже тільки як фантазм. 

Впало й розбилося на друзки

Назва виставки відсилає до майна, яке після смерті власника переходить до спадкоємців. Тоді зазвичай воно розполідяється, розбивається; у польській мові це також наводить на асоціацію зі спадом, падінням, із чимось, що – nomen omen – упало й розбилося на друзки. У цьому розумінні спадок відсилає нас не лише до спадщини – того, що урочисто передається від покоління до покоління і що, зрештою, пов’язане з привілейованим спадкоємцем, а й до того, що залишається – розпаду, втрати, руїни. 

Кураторка Аня Батко, натхненна антропологією сміття й археологією сучасності, а також творчістю Ролана Топора, запропонувала виставку «Спадок» у рамках постійного набору BWA Wrocław у 2024 році. Виставка «Спадок» може привернути увагу людей, що люблять інтертекстуальні ігри, аудиторії, зацікавленої літературою (передовсім у гротескному та авангардному втіленні), а також антропологією щоденності, археологією сучасності, історією та критикою капіталізму.