Voices from Ukraine. Landscapes

Виставка «Landscapes» — це одна з трьох, поруч із експозицією в Галереї «Лабіринт» у Любліні та BWA у Зеленій Гурі, презентацій творчої позиції українських митців і мисткинь щодо російської агресії в межах проєкту «Voices from Ukraine».Розміщення її у просторі галереї BWA Wrocław Główny, розташованої на залізничному вокзалі у Вроцлаві, невипадкове. Після вибуху війни саме в цьому місці знайшли прихисток люди, що втікали з України.

«Ми почали відчувати біль всього простору, в якому знаходимось» – каже Катя Бучацька, українська художниця, яка малює фарбами, що містять землю, зібрану на територіях, окупованих росіянами. Однак на виставці важко помітити фігуру людини. Хоча експозиція розповідає про її відносини з природою, вона є лише тінню чи елементом пейзажу. Кураторка Марта Ґендера, відсилаючи до слів іншої мисткині, Катерини Алійник, пояснює, що згадані в назві краєвиди є носієм емоцій, але також надії на відродження країни й думки про вшанування того, що було втрачено.

Краєвид – це не тільки простір.

Це учасник, свідок і носій емоцій.

Катерина Алійник

У першій частині виставка зосереджується на дослідженнях митцями невідворотних змін і злочинів, здійснених проти їхнього рідного краєвиду під час російського вторгнення. З використанням художніх інструментів вони документують акти екозлочинів, зокрема наслідки підриву росіянами греблі та електростанції у Новій Каховці в 2023 році. Джерела втручання в пейзаж вони відстежують ще з періоду СРСР, коли інтенсивна індустріалізація східних територій України охопила промислове освоєння степів та регулювання Дніпра. Мисткині й митці створюють гербарії, а за допомогою мікроскопів досліджують мохи й лишайники, що ростуть на загарбаних землях.

У другій частині виставка зосереджується на відчутті соластальгії – страждання, спричиненого деградацією ландшафту. У роботах помітна туга за природою, яка нині замінована, бомбардується і нищиться. Водночас через відсилання до національних традицій та уявлень художниці й художники будують надію на майбутнє. Природне середовище у їхньому баченні – не лише свідок або жертва війни. Світ рослин може відродитися. Може адаптуватися до нових умов і навіть еволюціонувати під їхнім впливом. Виставку супроводжує роздум про відновлення та майбутні місця пам’яті про війну в Україні, частиною яких могла б стати природа.

Важливим елементом виставки є карта України. Завдяки ній глядачі та глядачки знайомляться з територіями, що були захоплені або повернуті, місцями, з яких художниці та художники черпають натхнення і до яких звертаються у своїх роботах. Наратив про руйнування та відродження підсилюється використанням у архітектурі виставки техніки обпікання дерева, яка слугує його консервації. Таким чином мотив горіння постає не лише як руйнівна сила, а й як метод загартування екосистем.

У виставці беруть участь тринадцятеро українських художниць та художників. Вони працюють із традиційними медіа – живописом, рисунком, фотографією та кіно, але також звертаються до нових засобів вираження і надихаються дослідницькими процесами та формальними експериментами.

Дофінансовано з коштів Міністра культури і національної спадщини Республіки Польща, із Фонду промоції культури – державного цільового фонду.