Неслухняні зірки
«Слухняні зірки» – це вислів, який використав шотландський поет і романіст Роберт Луїс Стівенсон, коли описував газові ліхтарі, що освітлювали Лондон ХІХ сторіччя. Виражена в цій формулі ідея приборкання сили чудово вписувалася в модернізаційні візії новочасної доби на чолі з обіцянкою підкорення природи та прагненням пристосувати явища природи до людських потреб. Виставка пропонує інший погляд на відносини між людиною та космосом. Тут зірки – показані як позаземні явища, які неможливо приборкати – не підкоряються людській волі й планам, є неслухняними.
Час народження західної модерності був періодом відокремлення людини від того, що почали називати «натурою». Поширення штучного освітлення унезалежнило людей від обмежень сонячного світла. Популяризація годинників і календарів вплинула на сприйняття часу. Астрологія, що була раніше доповненням до астрономії, втратила статус серйозної науки, а народження капіталізму змінило наш побут – зокрема спосіб харчування чи підхід до сну.



Поширене сьогодні сприйняття природи як товару є результатом трансформацій, що відбувалися в Європі від XVII до XIX сторіччя – у період, започаткований науковою революцією й увінчаний нароженням промислового капіталізму. Ми досі відділяємо себе не лише від інших форм земного буття, але й від космосу. Сучасна культура показує небесні тіла передовсім як об’єкти підкорення й колонізації. Виставка є своєрідним візуальним есеєм і становить результат пошуків інших образів космосу – образів впливу, який він здійснює на нас, наші тіла та наше оточення. Вона складається з робіт мисткинь і митців різних поколінь, які досліджують наслідки модерного розчаклування світу.
Вміщені на виставці роботи заторкують тему позаземних сил, які можна побачити в таких явищах, як чергування днів і ночей, гравітація або припливи та відпливи. Деякі відтворюють вигляд неба, інші є записом експериментів, що залучають тіло й досліджують космічні впливи. Усі вони відсилають до «змарнованого» знання з часів, що передували процесам індустріалізації, – знання, яке потрібне нам сьогодні для формування нової чутливості в добі екологічної катастрофи.

- Мисткині й митці: Лорен Дарлінґ, Люціян Демідовський, Томаш Добішевський, Катажина Коженєцька, Наталія ЛЛ, Вітек Орський, Йоган Остергольм, Лукаш Радзішевський, Мая Розбіцька, Кама Сокольніцька, Сара Кемерон Сунде, Іза Тарасевич, Ірина Теодореску, Матеуш Висоцький, Якуб Войнаровський
- Кураторки: Катажина Чечот, Йоанна Кобилт
- Оформлення виставки та візуальна ідентифікація: Патриція Ожеховська
- Конструкції текстильних форм: Анджей Кармаш
- Продюсування: Беата Турек-Юзефчак, Ґабріеля Пезда
- Керівник виробництва: Моніка Мушинська
- Промоція: Йоанна Ґлінковська
- Монтаж: Лукаш Балачинський, Якуб Якубович, Томаш Кочонь, Марцін Пецина
- Співпраця з аудиторією: Маґдалена Вебер, Юліанна Бєсок, Аґата Дронґ, Барбара Качмарек, Анна Квапіш, Беата Маршалек, Аґнєшка Міхонь, Мая Відера
- Редакторська опіка: Йоанна Осєвич-Льоренцутті
- Переклад українською: Андрій Савенець
- Надання робіт: Gunia Nowik Gallery, Фундація ZW, Фундація археології фотографії
- Програма BWA Вроцлав: Катажина Рой
- Пошук коштів і співпраця з партнерами: Береніка Нікодемська, Йоанна Сокальська
- Партнер: Акціонерне товариство «Нижньосілезька залізниця»
- медіа-меценати: Pismo Artystyczne Format, Miej Miejsce, Notes na 6 Tygodni, Szum, TVP Kultura
- Організатор: BWA Вроцлав – Галереї сучасного мистецтва
- Директор BWA Вроцлав: Мацєй Буйко
Співфінансовано Міністерством культури і національної спадщини Республіки Польща.
