Храм Казки

Нова виставка Храм Казки у галереї BWA Wrocław Główny є відсиланням до нині вже неіснуючого Sagenhalle, заснованого 1903 року в Шклярській Порембі. Виставка відроджує образ Духа Гір, відомого з судетської народної культури. Мистецькі праці, виконані в різних медіа, підкреслюють роль уяви перед обличчям криз у сучасному світі, в якому ми потребуємо заново написаних казок.

У ролях: Храм Казки та Дух Гір

Sagenhalle, або Храм Казки, — невелика дерев’яна будівля, якої вже не існує. Вона була створена у Шклярській Порембі з ініціативи Германа Гендриха (1854–1931), німецького художника, співзасновника Берлінської Сецесії. Закохавшись у гори Карконоші, він організував невеликий «музей», присвячений історії Духа Гір (також знаного як Рюбецаль, Лічиріпа, Карконош). Для митця, який творив у дусі символізму, Рюбецаль був уособленням сил природи – головним героєм його картин. У Храмі Казки він представив широкоформатні виразні пейзажі гірських краєвидів, показуючи непередбачуваність і силу природних явищ.

Що ми побачимо на виставці

Концепція виставки на Dworcu Głównym (Головному вокзалі) полягає у створенні сучасних храмів, кожен з яких розповідає окрему історію. У виставкових залах, схожих на каплиці, представлені як роботи, підготовлені спеціально для цієї виставки, так і давніші роботи – наприклад, майже 120-річний гобелен Ванди Бібрович чи довоєнні малюнки храмів авторства суперечливого Станіслава Шукальського. Твори сучасних митців, прем’єри яких представлені на виставці, стосуються різних вимірів часу: минулого, майбутнього та сучасного.

Інсталяції Стаха Шумського апелюють до демонічного образу Духа Гір як Дідька Рифейського, відтворюючи його язичницькі корені, що тісно пов’язані з природою. Картини Юстини Басьнік присвячені рослинним істотам, світ яких стрімко змінюється через глобальне потепління. Павел Басьнік посилається на давні концепції поваги до життя тварин і заборони їх вбивати. Дует Inside Job (Уля Луціньська та Міхал Книхаус) розвиває бачення міжвидового переплетення природи та технологій, натхненного темною екологією. 

У своєму фантазійному фільмі Яґода Добецька вступає в чуйний діалог із гірським потоком Вільчка, а звукова інсталяція Павла Кульчиньського викликає тривожні й водночас заспокійливі звуки, притаманні як природним явищам, так і моторам зловісних машин. Марта Нєдбал фокусується на переплетенні тіл і ландшафтів, єдності живої та неживої природи, а також планетарному порядку. 

Твори торкаються питань темної екології, постгуманізму та місцевих народних вірувань. Створені в різноманітних медіа – від живопису та текстилю до інсталяції та відео – вони підкреслюють роль уяви перед обличчям криз сучасного світу, у якому потребуємо нових сценаріїв та заново написаних казок, щоби подолати глухий кут.

Звідки виникла ідея виставки?

Виставка Храм Казки є наступною пропозицією після Подорожі до центру Землі, в якій Йоанна Кобилт, кураторка галереї BWA Wrocław Główny, бере до уваги історичний контекст і зіставляє його з сучасністю:

Мені, як мистецтвознавиці, цікаво, чи нам сьогодні також потрібні казки? Перед обличчям криз для виживання може знадобитися розповідь про альтернативні майбутні сценарії та пошук позитивних моделей у минулому. Сьогодні ми шукаємо надії в техніці та теорії еволюції, вірячи, що наука знайде вихід із екологічної катастрофи, або втішаємо себе думкою, що після нашого зникнення на зміну нам прийде інше, невідоме життя.

У своїй кураторській практиці я часто звертаюся до старих культурних джерел та історичного контексту, пов’язаного з сучасністю (19-20 століття). Мені подобається читати пригодницькі романи та старі путівники до музеїв природної історії, зоопарків, планетаріїв та інших сучасних пам’яток, які пояснюють, як влаштований світ. Готуючи виставку, я знайшла бедекер із Sagenhalle 1904 року з текстом Бруно Віллє, який описує храм як «мистецький пам’ятник почуття до природи». Це речення стало для мене поштовхом задуматися над тим, як би ми сьогодні визначили наші стосунки з природою.

Розповіді про майбутнє, одягнені в історичні костюми

Виставка також ставить питання про кризу уяви, з якою ми зараз стикаємося. Створюючи нові «храми» – як у фізичному, так і в символічному сенсі – ми намагаємося прокласти шлях до нової думки про майбутнє, пам’ятаючи про те, що вже було. За горами, за лісами – якщо вони ще є – ми вам казку розкажемо, бо тепер, як і колись, потребуємо того, що несе в собі казка: втечі в інший світ за надією.

Виставка дофінансована за кошти Міністра культури та національної спадщини, що надійшли з Фонду промоції культури — державного цільового фонду. 

Виставка проходить під Почесним Патронатом Президента Вроцлава Яцека Сутрика та Почесним Патронатом Генерального Консула Німеччини у Вроцлаві Мартіна Кремера.