Республіка сонця

куратор/ка: Ева Шабловська, Стах Шабловський

Виставка присвячена місцю, яке на мапі колективної уяви займає глобальна Північ. Разом із художниками та художницями ми шукаємо це місце на перетині міграційних шляхів, економічних дискурсів, екологічних процесів, екзистенційних переживань, нових політичних міфів та старих солярних ритуалів. Орієнтиром у цих пошуках є фігура полярного Сонця, яка проливає холодне світло на картину сучасного світу, що перебуває в процесі символічної переміни полюсів.

Ми всі — діти одного Сонця. Це універсальний символ і ключовий камінь земної дійсності. І все ж, хоч Сонце одне, водночас, є багато різних сонць. Сонце, що палає над територіями давнього третього світу, які надзвичайно постраждали від зміни клімату, світить інакше, ніж сонце, під променями якого засмагають туристи в тропічних курортних раях. По небу глобального Півдня і глобальної Півночі сонце мандрує в іншому ритмі.

А символічні полюси уявлень про світ наближаються до географічних полюсів Землі. Північ, яка колись містилася на холодних і негостинних периферіях цивілізації, зміщується до центру дискурсу. У політичному та соціальному плані вона сприймається як здійснена мрія про історію, що закінчується хепіендом – фіналом, у якому затріумфують демократія та права людини, рівень життя буде стабільно високим, а джерела енергії — чистими та відновлюваними. Найвиразніше втілення цієї фантазії – сучасна Скандинавія.

Проте бачення кінця історії як хепіенду накладається з іншим наративом про кінець – перспективою кліматичної катастрофи. З образом глобальної Півночі як холодного раю на Землі контрастує бачення Півдня як земного пекла, охопленого спекою, політичною нестабільністю, насильством та бідністю, що поглиблюється ціною, яку жителі цієї частини світу мають платити за благополуччя багатої Півночі.

Глобалізація представила Північ у ролі фігури соціально-економічної утопії. Як сторона світу, вона визначається Сонцем, яке під час зимового сонцестояння не піднімається над горизонтом, а під час літнього сонцестояння ніколи не заходить. На виставці ми поєднуємо різні виміри Півночі: солярний і соціальний, екологічний і екзистенційний. Ми дивимося на північне Сонце, розглядаючи, як його промені малюють пейзаж сьогоднішньої реальності, а також накреслюють сценарії майбутнього.