був
Кураторка виставки Йоанна Синовєц, розглядаючи відносини матері та дитини, зараховує їх до більш широкого спектру стосунків. Вона намагається надати цінності рутинній діяльності у сфері опіки і ставить питання: Як можна використати досвід материнства, батьківства та їх колективний характер? Але також, як можна поставити індивідуальні та колективні материнські практики в центр людської діяльності, а не на периферію? – запитує кураторка. Що змінилося б, якби ми повсюдно і беззастережно, в просторі і стосунках визнали, що годування, догляд, опіка і допомога залежним людям так само важлива, як і раціональність, справедливість і незалежність? – Йоанна Синовєц.
Мати і Земля були визнані частиною природи, яку патріархат і капіталізм експлуатували протягом століть. Мати має земні сили, що вичерпуються, сили, обмежені своєю матеріальністю і колом можливостей. Безмежна експансія не тільки неможлива, але й неетична в контексті як людського тіла, так і природи. Як сьогодні ми можемо використати цей зв’язок із землею, щоб, чинячи опір експансії, визнати тілесне і матеріальне та віддати йому цінність і надати нових значень в системі культуроприроди.
Запрошені хужожниці та художники показують роботи, які часто стосуються їхнього індивідуального досвіду, але теж відсилають до колективних практик або способів спілкування з дітьми. Вони піднімають складні теми, такі як тривога, втома, виснаження, але також шукають нові спільноти, нових себе у цьому світі з дітьми. Однак, перш за все, вони стосуються турботи і будування стосунків, адже без цих елементів було б важко створити ці перші спільноти.
Кураторська концепція реалізована за кошти стипендії міста Вроцлава.