Ковальським треба відпочити. Виставка про “Пафаваг” та вільний час Ковальським треба відпочити.

Як протягом років змінювалося співвідношення між роботою та відпочинком? Ковальськимтребавідпочити – це виставка про форми проведення дозвілля в період соціалізму. У розповіді про Державну вагонобудівну фабрику “Пафаваг” ми зосереджуємося на концепції балансу між роботою та відпочинком.

Робота – це невід’ємний елемент нашого життя. У працездатному віці ми проводимо на ній щодня ⅓ свого часу. Хоч підхід до роботи змінювався протягом років, та в матеріальному плані мало що змінилося: ми працюємо, щоб заробляти на життя. Однак, стосовно роботи, що таке відпочинок? Як до нього підходили в добу соціалізму, коли поняття відпустки тільки починало кристалізуватися серед робітничого суспільства?

Державна вагонобудівна фабрика “Пафаваг” є одним з перших підприємств, відкритих у Вроцлаві після 1945 року. Як одне з найбільших місць для працевлаштування на той час, вона була обтяжена величезним політичним тягарем. Це було специфічне “місто в місті”, де на площі понад сто гектарів вироблявся рухомий склад, і де впроваджували практику гуманізації праці. Ця ідея була дуже популярною в комуністичний період як наслідок післявоєнної індустріалізації. У свою чергу, інтенсивна індустріалізація вплинула на інші сфери суспільного життя. Фізкультура, екскурсії, бази відпочинку, будинки культури – і пов’язані з ними форми дозвілля – повинні були стати еквівалентом зусиль вкладених у важку працю. Водночас розвивалася самобутня архітектура та візуальна культура тогочасного Вроцлава, сліди якої вже майже зникли. Представлені на виставці пам’ятні речі, зазвичай з приватних колекцій працівників, є одними з небагатьох збережених матеріалів, які передають дух дизайну того часу. У контексті виставки вони стали основою для розповіді про гуманізацію праці та її візуальні прояви.

Історії багаторічних працівників та знайдені в їхніх шухлядах вимпели, значки, фотографії, спортивна футболка, кепка та інші рекламні матеріали — це запис повсякдення комуністичного періоду – точніше його уривок, який у цьому випадку став основою для оповіді. На перший погляд, акцент, зроблений на дизайнерському аспекті представлених об’єктів, не нав’язує їх політичного характеру, хоча не можна забувати, що вони були створені в той час, коли масові заходи виражали ідеологію комунізму. Однак у цьому випадку вони мають ще один вимір – вони виражають сентимент до власного минулого. До спогадів, а можливо, навіть до примарних ілюзій з часів молодості. Адже, як свідчать розмови з колишніми працівниками та працівницями, для багатьох з них “Пафаваг” був іконою: місцем роботи, а також відпочинку.

Виставка Ковальським треба відпочити – це презентація віднайденої спадщини „Пафавагу”. Відбір матеріалів був продиктований бажанням показати пам’ятні речі, пов’язані з дозвіллям та відпочинком. Створені як професіоналами, так і аматорами, ці матеріали стали невід’ємною частиною історії міста. Без них важко скласти повне уявлення про відпочинок, дозвілля та повсякденне життя людей, пов’язаних з „Пафавагом”. Виставка охоплює окремі тематичні розділи, такі як фізична культура, корпоративні екскурсії, спеціальні заходи, бази відпочинку та естетизація робочого середовища. Окрім проєктів анонімних митців, будуть також показані роботи Вацлава Шпаковського та Ришарда Вєнцковського.

Виставка ґрунтується на зацікавленнях її кураторки, Івони Калужі, яка вже кілька років досліджує роль промислових підприємств у формуванні спільноти у Польській Народній Республіці, а також стосунки між митцями та робочим середовищем. Збираючи матеріали від колишніх працівників, місцевих бібліотек та читаючи архіви, що знаходяться в Національному архіві у Вроцлаві, вона спробувала створити розповідь про відпочинок та його внесок у процес гуманізації праці. Це історія, побудована із знайдених графічних проєктів, фотографій, фільмів та розмов з працівниками „Пафавагу”. Вона також вписується в ідею програми Живильні та пошук існуючих моделей дозвілля в умовах праці. Цією виставкою ми продовжуємо тему регенерації, яку регулярно порушуємо в проєктах галереї Dizajn BWA у Вроцлаві.

Івона Калужа — історикиня мистецтва та дослідниця повоєнного дизайну. Працює в Галереї сучасного мистецтва BWA у Вроцлаві, де очолює команду з розвитку громадськості та аудиторії. Авторка текстів про промисловий дизайн, з особливим акцентом на ролі художника в промисловості. Вона публікує тексти про захист як матеріальної, так і нематеріальної спадщини. Її цікавлять такі питання, як архітектура інтер’єру, роль промислових підприємств у формуванні міської спільноти чи побудова мистецького середовища в комуністичний період. Вона бере участь у дослідницьких проєктах, пов’язаних з культурою та мистецтвом Нижньої Сілезії. У 2017 році була кураторкою виставки “Електронні мізки. Elwro та його художники”. А у 2021/2022 роках разом з вроцлавським Фондом культури та освіти імені Тимотеуша Карповича керувала проєктом „Пафаваг. 75-річчя” і опублікувала статтю під назвою “Нова ідентичність. Внесок у дослідження на прикладі архітектури Державної вагонобудівної фабрики “Пафаваг” у Вроцлаві” (вид. Інституту історії мистецтв Вроцлавського університету, 2022).