був
У 2020 році на вітринах галереї SIC! з’явилася виставка Королівство. Бачення світу після ери людства, метафора занепаду та кінця, але також відродження. Вищезгадану концепцію висловили митці та мисткині як свою реакцію на перші місяці пандемії. Також були роздуми щодо планети, яка швидко змінюється під впливом кліматичних змін. В одному з вікон проростало нове життя у вигляді дивних елементів з білої порцеляни, на перший погляд схожі на пагони рослин чи грибницю. Деякі були зовсім білі, інші — забруднені залишеним у землі пластиком. Нові організми, що виростали з землі, немов літопис скам’янілостей несли за собою сліди минулого. Скам’янілі сліди після королівства людей.
Через рік Девід Фарьє у своїй дуже важливій книзі Через мільйон років від сьогодні. Про сліди, які ми залишимо задає своїм читачам незручне питання про спадщину антропоцену. Який слід залишиться після нас? Які наслідки людських амбіцій та егоїзму відчують наші потомки? Як про нас розповідатимуть у міфах та історіях майбутніх поколінь, які все ще дихають виробленим нами вуглекислий газ*?
Ці міркування Домініка Кульчиньська, мисткиня у сфері кераміки, протягом багатьох років бере під увагу у своїй мистецькій стратегії. У своїй найновішій виставці Якомога менше слідів вона виражає спротив щодо сформованого культурою і соціальними нормами наративу, в якому життя має значення лише тоді, коли після смерті, ми залишимо хоч якийсь слід. В добу кліматичних змін і зумовленої ними світової кризи, реальність доводить нам, що єдиним порятунком для планети є категоричне скорочення діяльності людини.
Що ще об’єднує книгу Девіда Фарьє та проєкт Домініки Кульчиньської? Глибокі роздуми про те, як наші нинішні рішення формують майбутнє. А також віра у симбіотичний характер наших відносин із середовищем, де вплив людини може бути також конструктивною та рятівною силою, а наші теперішні кроки можуть змінити і створити сприятливу перспективу майбутнього. Таким чином, Якомога менше слідів стає контрапунктом до виставки дворічної давності, у якій елемент, що має негативний вплив на середовище (людина), усунено, а життя триває далі.
У своєму найновішому проєкті художниця подбає про взаємну присутність, пам’ять і помітність різноманітності, багатство нарації та підходів. Найновіші роботи Кульчиньської стануть героями у рефлексивному, обволікаючому просторі та в атмосфері, натхненній законами сакральної архітектури. Ми увійдемо до святині землі та природи, де екологія стане нашим культом, а панувати в ній буде язичницько-попкультурне божество, Лінн Маргуліс, авторка теорії про походження перших фотосинтезуючих організмів, яка у 1998 році видала книжку, в якій назвала Землю-Гею “симбіотичною планетою” – все це ми зможемо відчути малою мірою у галереї SIC!.
Виставка у своїй організаційній стратегії передбачає розрахунок вуглецевого сліду на кожному етапі реалізації.
*Девід Арчер, кліматолог з Чиказького університету опублікував дані про вуглець, що утворюється від спалення горючих корисних копалин. Ці дані показують, що третина вуглецю антропоцену залишиться в атмосфері на найближчі тисячі років. З часом його кількість буде зменшуватися, але все ще впливатиме на зміни клімату протягом наступних півмільйона років.
Домініка Кульчиньська працює мультимедіальним методом, з керамікою та тканиною. Співавторка Дизайнерського Кооперативу „Zakwas”, який зосереджується на промисловому дизайні в ідеях творчого повторного використання (апсайклінгу), еко і zero waste. Її цікавлять соціальні теми, яких вона часто торкається у своїх роботах. Художниця приділяє велику увагу не лише дизайну предмета, а й проєктуванню людських процесів і поведінки. Вона хотіла би, щоб її роботи відповідали людським потребам або про них розказували.
Кураторка: Міка Дроздовська
Матронат: Kultura dla Klimatu
Медійний патронат: Notes Na 6 Tygodni