Кришталевий палац

Ікона модерності, восьме диво світу, «великий інтер’єр». Виставка «Кришталевий палац», розміщена у двох галереях BWA Вроцлав, коментує символ промислової епохи – скло, його прозорість і музейну ієрархічність. Свідомо конструйовані каскадні кадри, мінливі ракурси й гра світла та відображень заохочують уважно розглядати й повертатися до тих самих об’єктів.

«На кожного, хто його побачив, він справляв враження такої романтичної краси, що можна було зустріти краєвиди палацу на стінах домівок у найвіддаленіших німецьких селах» – Лотар Бухер.

Від 9 жовтня 2026 року можна буде оглянути виставку, яка розтягнулася на дві галереї – SIC! BWA Вроцлав та BWA Вроцлав Головний. Ініціаторками виставки стали дві кураторки – Міка Дроздовська та Йоанна Кобилт, які на щодень відповідають за програму цих галерей. «Кришталевий палац» буде останньою виставкою в галереї на залізничному вокзалі Вроцлав Головний, звідки ми переїжджаємо навесні 2027 року. Виставка представляє роботи, створені міжнародним колективом митців у різноманітних медіа, таких як живопис, фотографія, скульптура, просторові інсталяції, світло та скляні об’єкти.

Кришталевий палац як восьме диво світу

Відправним пунктом для виставки є фігура Кришталевого палацу – монументального скляного павільйону, збудованого 1851 року в лондонському Гайд-парку на Всесвітню виставку за проєктом Джозефа Пакстона – селекціонера квітів, садівника та конструктора теплиць. Це був перший об’єкт, створений цілком із чавунних та скляних елементів, який багато хто вважав восьмим дивом світу. Роботу над Кришталевим палацом, розпочату 26 вересня 1850 року, завершено вже в січні 1851 року.

Будівля стала символом промислової епохи, імперських амбіцій та віри в прогрес, а в історію мистецтва й літератури увійшла як ікона і соціальних утопій (Чернишевський, Жеромський), і антиутопічних діагнозів модерності (Достоєвський, Прус). Хоча британське міщанство довгий час прохолодно ставилося до цього втілення модерності, Кришталевий палац від початку виявився великим успіхом. Будівля викликала захоплення публіки й привабила натовпи відвідувачів із різних частин світу. Після закінчення виставки в Гайд-парку скляну конструкцію Пакстона розібрали упродовж трьох місяців, а згодом, у 1854 році, склали на іншому кінці Лондона, на пагорбі Сиденгем. Саме там 1865 року помер Джозеф Пакстон – недалеко від свого найвідомішого творіння, яке пережило його на сімдесят один рік. У 1936 році Кришталевий палац згорів.

Дві галереї, одна виставка

Виставка буде представлена у двох локаціях: у BWA Вроцлав Головний та в галереї SIC!. Залізничний вокзал Вроцлав Головний – пам’ятка архітектури з 1855–1857 років – в архітектурному плані відсилає до Кришталевого палацу. Програма галереї BWA Вроцлав Головний, яку розвиває Йоанна Кобилт, була пов’язана з контекстом місця і осмислювала епоху модерності, наслідки якої ми всі відчуваємо сьогодні. Своєю чергою, галерея SIC! – це єдина у Польщі публічна галерея, присвячена сучасному склу. Її програма поєднує експериментальні мистецькі практики з традицією Нижньої Сілезії, трактуючи скло і як матеріал, і як відправний пункт до роздумів про прозорість, візуальність та крихкість.

Роботи, представлені на виставці, використовують різні медіа – живопис (Віктор Диндо, Патриція Ціхощ), фотографію (Том Свобода, Річард Моссе), скульптуру (Ян Башак, Їнка Шонібаре, Ерин Диксон), просторові інсталяції (намет із кришталів Саші Башинського), звукову роботу (частина інсталяції Кристи Ісраель), скульптуру з текстилю (Ян Башак), світлову інсталяцію (Клаудія Касперська) та скляні об’єкти (Джон Моран, Криста Ісраель, Ерин Диксон, Павел Шейбель). Роботи не ілюструють історію Кришталевого палацу, а вступають у діалог із нею, відкриваючи чергові інтерпретаційні перспективи.

Одним із мотивів, що об’єднує роботи митців та мисткинь, є прозорість – як у буквальному, так і в метафоричному розумінні: як спосіб оприявнення й приховування, організації видимості, визначення меж і будування відносин між людиною, природою та простором. Важливим елементом досвіду є також звук, який розширює сприйняття однієї з реалізацій поза візуальний вимір. Наратив доповнюють стереоскопи з візуальними матеріалами, які відсилають до характерних для ХІХ сторіччя способів дивитися на світ і спонукають замислитися про те, як змінювалися технології споглядання. Мотив стереоскопів надихнув також Шимона Закшевського на створення візуальної ідентифікації та сценографії «Кришталевого палацу».

Сценографія, каскадні кадри та експозиційний комплекс

Виставка була запроєктована як досвід поступового відкривання простору. Відвідувач не бачить усього відразу – наступні роботи й відносини між ними відкриваються у міру того, як він рухається виставкою. Те, що з однієї перспективи залишається прихованим, з іншої стає видимим. Свідомо будовані каскадні кадри, мінливі ракурси та гра світла і відбиття заохочують до того, щоб уважно спостерігати й багато разів повертатися до тих самих об’єктів.

Сценографія перегукується з естетикою надміру і способу організації експозицій у Кришталевому палаці, а саме до ширшого явища ХІХ сторіччя, яким був «експозиційний комплекс» (Тоні Беннетт). Цей термін описує практики виставлення і візуального сприйняття мистецтва, спільні для музеїв, зоопарків і ботанічних садів чи панорам. «Експозиційний комплекс» нав’язував ієрархічний і відсторонений спосіб візуального сприйняття, формував соціальні уявлення і фіксував відносини влади між тим, хто дивиться, і тим, що демонструється. Центральним елементом цього порядку була архітектура скла – матеріалу, який змінив логіку погляду. Скляні павільйони, вітрини та діорами встановлювали естетику прозорості, експозиції та контролю. Виставка «Кришталевий палац» свідомо використовує скло як елемент робіт та їхнього оформлення, підкреслюючи його роль у конструюванні модерних і сучасних способів бачення. У сценографії визначені вісі спостереження, які дозволяють відвідувачам помітити аналогії між простором обох галерей та історичним Кришталевим палацом. Свідоме компонування перспектив та кадрів має викликати асоціації з архітектурою всесвітніх виставок родом із ХІХ століття та способами оглядання, характерними для тієї епохи.

Супутні заходи

Ми плануємо багату програму супутніх заходів, що включатиме лекції, екскурсії, зустрічі, концерт, прослуховування та поїздку до Валбжиської пальмової оранжереї. Детальний розклад доповнюватиметься на сайті виставки.

Мисткині й митці: Ян Башак (PL), Олександр Башинський (UA), Ерин Диксон (UK), Віктор Диндо (PL), Криста Ісраель (NL), Клаудія Касперська (PL), Джон «Сліпі» Моран (US), Річард Моссе (IE), Том Свобода (PL), Патриція Ціхош (PL), Павел Шейбель (PL), Їнка Шонібаре (UK), JMB (US/PL)
Кураторки: Міка Дроздовська, Йоанна Кобилт
Сценографія та візуальна ідентифікація: Шимон Закшевський
Продюсування: Ґабріеля Пезда, Базилі Стойков, Патриція Сцісловська
Керівниця продюсування: Моніка Мушинська
Промоція: Жанета Ваньчик, Аґата Каліновська, Береніка Нікодемська, Яґода Ольчик, Аґата Полець
Реалізація: Йоанніс Анастасіу, Лукаш Балацінський, Бартек Бучек, Даніель Мрочинський, Дарія Храсціна, Кшиштоф Щудлюк, Якуб Якубович
Керівник реалізації: Томаш Кочонь
Співпраця з аудиторією: Юліанна Бєсок, Маґдалена Вебер, Мая Відера, Адріанна Дуда, Барбара Качмарек, Ева Козарова, Беата Маршалек, Аґнєшка Міхонь, Йоанна Синовєц
Керівниця освітньої діяльності та роботи з глядачами: Івона Калужа
Доступність: Маґдалена Вебер
Координація договорів: Беата Ґаврисюк
Команда бухгалтерії
Редакторська опіка: Йоанна Осєвич-Льоренцутті (нагляд), Малґожата Позьдзік (редагування), Патриція Пончек (коректура), Андрій Савенець (переклад українською)
Фандрейзинг: Малґожата Соболєвська, Йоанна Сокальська
Головний партнер: Завод кришталевого скла «Юлія»
Партнерські місця: Good Good, Kwiaty Kawy
Медіапатронат: Vogue Polska Living, Contemporary Lynx, Trójka – Program Trzeci Polskiego Radia, Radio RAM, Radio Wrocław Kultura, Radio Wrocław, TVP3 Wrocław, TVP Info, TVP Kultura, Мистецький часопис «Format»
Програма BWA Вроцлав: Катажина Рой
Директор BWA Вроцлав: Мацєй Буйко
Організатор: BWA Вроцлав

Дофінансовано з коштів Міністра культури і національної спадщини Республіки Польща, з Фонду промоції культури – державного цільового фонду.