Крізь дзеркало. Виставка про польську спільноту болруму

У дзеркалі, немов по той бік люстра, відкриється світ болруму. Культура, що виникла як жест спротиву проти дискримінації. І спільнота, яка розвивається завдяки колективній уяві. У рамках Місяця гордості кураторка Емі Н. Мугоро разом із мисткинею Аґнєшкою Сеюд представлять у Студії BWA Вроцлав не лише історію болруму, а передусім розкажуть про силу й красу, закладені в квір-політиці тіла, а також у ритуалах і мистецтві, що їх творить спільнота болруму.

Входимо до вітальні. Дивани, килими, завіси та тканини у відтінках рожевого створюють атмосферу будуару й роблять простір затишним. Нам добре і безпечно, а цікавість веде нас далі. У другій кімнаті стоїть стара шафа, за дверцятами якої сховані вечірні сукні й найрізноманітніші костюми. Інший одяг розвішений навколо на манекенах. Це наче перейти крізь люстро до Дивокраю, до світу, який, хоча й інший, здається справжнім. Саме так зміниться Студія BWA Вроцлав на час виставки «Крізь дзеркало». А Емі Н. Мугоро разом із Аґнєшкою Сеюд відчинять перед нами двері до культури болруму – простору святкування жіночності, гендерної плинності та спільнотності. Час починати бал.

Сила спільноти, міць тіла і жест спротиву

Культура болруму походить із нью-йоркського Гарлему. Її створили чорношкірі та латиноамериканські трансжінки у 1960-х роках – як жест спротиву проти расової дискримінації, що торкалася учасниць конкурсів краси для дреґквін, а також через ідентичність і сексуальну орієнтацію. Виставка «Крізь дзеркало» дозволить побачити, яким чином ця культура адаптувалася до місцевих реалій і продовжує розвиватися: у Польщі функціонують як так звані Major Houses (Великі Доми), що об’єднують людей зі спільноти болруму взаємними зв’язками і спільними діями, немов сім’я за вибором, так і менші – Kiki, призначені для розваг і тренувань, передусім молодших осіб. Бали1, найважливіші з подій, організованих цією спільнотою, відбуваються в багатьох містах, зокрема й у Вроцлаві.

На виставці будуть представлені фотографії, відеороботи та імерсивні об’єкти, що залучають органи чуттів. Це елементи, які складають соціальний архів, що презентує культуру болруму та вибрані мотиви – виживання та колективної пам’яті. Втім, це буде не лише документація явища, а й розповідь про силу спільноти, міць тіла і жест спротиву. «Виставка наблизить сучасну польську сцену болруму через візуальну й перформативну мову. Вона стане архівом транскультурного процесу, в межах якого традиції, що беруть початок у Гарлемі, перетворилися на глобальний рух, щоб потім знайти своє місце та новий голос у польських суспільних реаліях», – каже Емі Н. Мугоро, кураторка виставки, мисткиня і дослідниця родом з Кенії, яка, мешкаючи у Варшаві, належала до польської спільноти болруму. До співпраці її запросила Аґнєшка Сеюд, візуальна мисткиня й фотографка. Як вона пояснює, цей вибір видався їй очевидним, оскільки їх поєднують зацікавлення питаннями гендеру й квіру, а водночас Емі Н. Мугоро вносить у проєкт два різні погляди на болрум: зсередини Європи та з-поза її меж.

Коли емансипаційний жест стає естетикою, а естетика – інструментом спротиву

Образ болруму постане з робіт Аґнєшки Сеюд – мисткині, чия практика виростає з демонтажу систем гноблення та ствердження індивідуальної свободи. У рамках виставки авторка перекерує цю енергію на квір-політику тіла й спільноти, роблячи спробу вхопити мить, коли емансипаційний жест стає естетикою, а естетика – інструментом спротиву. «Виставка “Крізь дзеркало”, представляючи Доми, костюми й колективну пам’ять спільноти, буде наче археологія живого руху, який із руїн виключення створив власний розділ в історії культури XX і XXI століття», – розповідає Аґнєшка Сеюд.

У виставці гостьову участь візьмуть також особи, пов’язані з болрумом: Ліла Дзєдзіц (Дім Versace) – костюмографка й дизайнерка, авторка сценографії «Крізь дзеркало», яка поділиться історією свого переходу, Кароліна Єж – фотографка, що документує бали, а також кенієць Нджороґе Мутгоні – автор фільму про болрум, завдяки якому ми поглянемо на цю культуру з перспективи іншого континенту. Можна буде також побачити вбрання, які створили Томек Дутка, Ліля Дзєдзіц, Каміля Ревльон та Міколай Тіль. Супровідна програма виставки створюється у співпраці з Асоціацією «Культура рівності».

Виставка «Крізь дзеркало» промовлятиме до осіб, зацікавлених історією спільноти ЛГБТКІА+, суспільними та політичними рухами й субкультурами. Вона сподобається також ентузіасткам та ентузіастам моди, танцю й воґінгу. Зворушить усіх, хто прагне разом із нами й зі спільнотою болруму святкувати свободу і різноманітність, а також просто добре провести час.

Аґнєшка Сеюд

візуальна мисткиня, що працює з аналоговою та цифровою фотографією, колажем, мистецькими публікаціями, інсталяціями та відеомистецтвом. Характерною рисою її творчості є навмисна деформація зображення, яке слугує виразним носієм складних ідей та емоцій. У своїй творчості Сеюд використовує різні медіа як інструменти критичної рефлексії над ідентичністю, поняттям індивідуальної свободи та репресивними структурами, що обмежують людську автономію. Її практика спрямована на деконструкцію і демонтаж цих режимів через експериментальний мистецький підхід. Роботи Сеюд виставлялися в численних міжнародних контекстах, що підкреслює їхній універсальний резонанс і значення в дискурсі сучасного візуального мистецтва. Здобула ступінь магістра образотворчих мистецтв в Університеті мистецтв у Гамбурзі (HFBK) та ступінь магістра права у Вроцлавському університеті. Також навчалася в Університеті Макерере в Кампалі.

Amy N. Muhoro

кенійська мультидисциплінарна мисткиня, перформерка, дослідниця і кураторка. У своїй творчості вона порушує питання політики культурної трансмісії та проникності діаспорної свідомості. Послуговуючись експериментальними, нерідко дуже особистими методами, досліджує процеси створення, обміну та збереження смислів у мережах людських відносин, відстежуючи їхні тривалі сліди в історіях спільнот на теренах Африки та широкої африканської діаспори. Беручи на себе роль антропологині, ініціює критичний дискурс навколо спільних історій, що виходять за географічні обмеження. Невід’ємною складовою практики Мугоро є дослідження глобальної залежності від стеження як фундаментальної, але невисловленої архітектури модерності. Її роботи були представлені, зокрема, у Найробі – у Creatives Garage Arts Trust та Інституті Ґете, а також у Варшаві – в Музеї сучасного мистецтва, Національній галереї мистецтв «Захента» й Академії образотворчих мистецтв, а також у WRO Art Center у Вроцлаві.