«Жийня»: виставка-ситуація. Літній сезон

«Сонячні переговори» – літня версія «Жийні», виставки-ситуації, яку з кураторського боку підготувала Боґна Свьонтковська. Вихідною точкою для виставки є запізнення, з яким до нас доходить сонячне світло, – 499 секунд. Цього достатньо, щоб похитнути просте уявлення про теперішність. Упродовж усього літа на Свідніцькій, 2–4, можна побачити роботи тринадцяти митців і мисткинь, які ведуть переговори із Сонцем за допомогою різноманітних художніх медіумів.

Скульптурні об’єкти, відеороботи, тканини, інсталяції, пірографії, геліографії, художнє скло, малюнки та маски з попереднього, весняного випуску «Жийні». Усе це представлено влітку на виставці «Сонячні переговори», де Сонце є не лише символом життя, радості, літа чи енергії. Це сила, яку неможливо приборкати. Воно не відповідає, не йде на поступки, не укладає угод, а проте все, що живе й триває, організується з огляду на його присутність. Тож ми ведемо переговори не з волею Сонця, а з його проявами: світлом, теплом, випромінюванням, сезонністю, засухою, тінню, ростом рослин, випаровуванням, вицвітанням, старінням матеріалів.

Сонячному світлу потрібно близько 8 хвилин, щоб дістатися до Землі, – у людському вимірі це небагато, а проте достатньо, щоб похитнути просте уявлення про теперішність. Коли ми кажемо «тепер світить сонце», ми вже спізнюємося. Наше «тепер» відбувається у старому світлі. Ми бачимо Сонце таким, яким воно було щойно; відчуваємо тепло, яке вже здійснило свою подорож. Отже, теперішність – це не точка. Це затримка: між світлом, надісланим Сонцем, Землею, що його приймає, і тілом, яке реагує, перш ніж встигне це назвати.

Виставка звертається до біології, архітектури, матерії та політики, оскільки сонячні переговори не відбуваються в одній площині. У переговорах беруть участь митці та мисткині: Ева Бабяж, Пшемек Бранас, Віоля Ґловацька, Ніколас Ґроспʼєр, Якуб Пйонти Єзєрський, Гонза Замойський, Домініка Ковиня, Марта Нєдбал, Мацєк Салямон, Юстина Шаровська, Міхал Шота, Анна Штвєртня та Ізабелля Яґєлло, товариство яким складають автори постійних об’єктів. Галерея «Жийня» є природним місцем для презентації їхніх робіт і оповідей про Сонце – не як про далеку зірку, а як про силу, стосовно якої доводиться постійно налаштовувати тіло, матерію, ритм дня й уявлення про відпочинок. Погляньте у вікна «Жийні» зі східного боку – вони є найкращим цьому доказом!

Про «Жийню»:

«Жийня» як виставка-ситуація нагадує живий організм, підпорядкований внутрішнім ритмам розпаду й відновлення, а також природним циклам. Від моменту свого відкриття в січні цього року вона розвивається за участю багатьох мисткинь і митців, запрошених до співпраці Катажиною Рой – авторкою концепції простору «Жийні» BWA Вроцлав. Частина робіт – інсталяцій, об’єктів, проєктів, фотографій та есеїв – залишиться в просторі назавжди, щоб із часом розкривати свій потенціал. Інші створять символічні портали, що дозволять уявно подорожувати до різних місць, ландшафтів та курортних палаців. Натхнення ідеєю санаторію присутнє в просторі галереї з 2019 року, коли – ще до своєї перебудови – «Жийня» функціонувала як кімната, де відвідувачі могли відпочити й узяти участь у камерних подіях та мистецьких втручаннях.

Програма перформансів та кураторська й авторська екскурсія під час відкриття виставки «Жиння: Виставка-ситуація. Літній сезон / Сонячні переговори» організовані в рамках Вроцлавського фестивалю 2026.