Трактор чи реактор: енергія, праця та утопія після прогресу  

Виставка «Трактор чи реактор: енергія, праця та утопія після прогресу» розповідає про енергетичні трансформації у Східній Європі – від повоєнної соціалістичної модернізації й атомних утопій, через системну трансформацію – аж до сучасних геополітичних взаємин і стану планети. Вона дозволяє подивитися з нової перспективи на історію цього регіону, візії та мрії, які його формували, а також розпочати на основі його досвіду дискусію про один із найбільших викликів ХХІ століття, яким є кліматичні зміни.

Виставка «Трактор чи реактор», підготовлена Якубом Ґавковським та Йоанною Соколовською, порушує тему енергетичних трансформацій у Східній Європі та пов’язаних із ними змін у сфері праці та відносин людей із природним довкіллям у період соціалізму та постсоціалізму, а також у гіпотетичних візіях майбутнього. Поміщення наративу в контекст історії цього регіону дозволяє не лише поглянути на нього з нової перспективи, але й замислитися про глобальні виклики сучасності. «Звертаючись до історії та досвіду Східної Європи – від її відбудови після Другої світової війни, через Чорнобильську катастрофу та трансформацію після 1989 року, – можна розповідати також про стан планети. У цьому розумінні східний блок стає своєрідною лабораторією, яка поєднує дослідження минулого з дослідженнями майбутнього», – говорить куратор виставки Якуб Ґавковський.

Розповідь про енергію  

У наративі виставки енергія постає як соціальний продукт, результат перетворення матерії за допомогою людської праці. Вона формує колективну уяву і впливає на культуру; є політичною силою й паливом економік. Тож вона не зводиться лише до таких ресурсів, як вугілля, уран, природний газ чи нафта. Виставка зіштовхує ідеологічні, економічні та екологічні дилеми й суперечності, що випливають із залежності соціального розвитку від енергетичних систем. Її тематика охоплює такі явища, як програма енергоємної соціалістичної модерності, а також екологічні й політичні наслідки радянського та російського енергетичного імперіалізму. Вона вводить також перспективу енергетичних трансформацій у постсоціалістичному контексті. Горизонт виставки визначається екологічною планетарною кризою, яка ставить під сумнів попередні візії прогресу.

Ревізія історії Східної Європи   

На виставці можна буде побачити архівні матеріали та роботи сучасних митців і мисткинь, зокрема, з Польщі, України, Литви, Словенії, Угорщини чи Узбекистану. Ця візуальна розповідь значною мірою зосереджена на історії, але не без причини з’явиться в Студії BWA Вроцлав – галереї сучасного мистецтва. «Сучасне мистецтво стає в наших руках інструментом, який дозволяє здійснити ревізію історії цієї частини Європи. Воно дозволяє також долучитися до дискусії про майбутнє: про капіталізм і про те, що надійде після нього», – розповідає Якуб Ґавковський. А Йоанна Соколовська додає: «Мистецтво поєднує багато перспектив і явищ, які функціонують окремо в суспільному житті. У мистецьких роботах можна помітити їхнє переплетіння. Тут політика й екологія стають нерозривно пов’язаними».

Олексій Радинський, український митець, що бере участь у виставці, працює з історією енергетичних інфраструктур та відносинами між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Західною Європою, між Росією й Україною. У своїй роботі він зосереджує увагу на газопроводах, що тягнуться від Сибіру до Західної Європи, щоб долучитися до актуальної політичної дискусії як про совєтський колоніалізм, так і про сьогоднішні відносини між Німеччиною та Росією. Номеда й Ґедімінас Урбонас із Литви заторкують тему газопроводу «Дружба», що будувався від 1960 року, й тягнеться на чотири тисячі кілометрів із Сибіру через Україну й Білорусь до держав Балтії, Польщі та Німеччини. У своїй дослідницькій роботі вони аналізують соціальні, екологічні та політичні відносини, але, крім колоніалізму, звертають також увагу на такі явища, як емансипація робітників, міграція в Радянському Союзі чи соціалістичний інтернаціоналізм.

Серед сучасних митців, представлених на виставці, є також Саодат Ісмаїлова з Узбекистану – країни, що не належить до Східної Європи, але була частиною східного блоку. Свій візуальний есей вона зняла в Казахстані, де в одному з так званих атомних міст СРСР велися дослідження над атомною зброєю. Хоча про це тривалий час не говорилося, сьогодні ми знаємо, що експерименти, які там проводили, також мали трагічні наслідки і для мешканців цих територій, і для природи.

Кінець утопії та сила соціальної енергії

Щоб познайомити глядачів з подіями, важливими для Східної Європи, Якуб Ґавковський і Йоанна Соколовська заглядають також до архівів. Уже сама назва виставки – «Трактор чи реактор» – відсилає до акцій групи «Praffdata» у 1987 році, що були голосом митців у дискусії про будівництво атомної електростанції в Польщі. У Студії BWA Вроцлав уперше буде публічно представлений матеріал відеоаматора Михайла Назаренка, який документував життя в Прип’яті – місті, збудованому для працівників Чорнобильської АЕС у радянські часи. Назаренко створив у своїх фільмах образ зразкового соціалістичного міста. Він показує електростанцію не лише як технологічну конструкцію, але й як генератор соціальної енергії та культурного життя. Автор відео зафіксував також катастрофу – перші дні після вибуху реактора. Фільм Деймантаса Наркевічюса присвячений історії Електреная — іншого (пост)радянського міста, збудованого в Литві навколо електростанції. Однак у цьому випадку катастрофою виявилася системна трансформація. Автор фільму представляє віру в колективну працю й прогрес як сили, що будують спільноту, а також кінець цієї утопії. Він показує дилему, пов’язану з пошуком нової ідеї, яка могла б знову об’єднати людей у спільній діяльності.

Виставка «Трактор чи реактор» представляє роботи та документи, що підкреслюють силу соціальної енергії, спрямованої на втілення мрій про добробут, свободу і мир, а також дилеми, пов’язані зі способами трансформації світу. У її межах можна буде познайомитися з візіями майбутнього – історичними й сучасними, утопічними й альтернативними, з урахуванням ціни, яку платять за них людина й довкілля. Виставка має покликана спонукати до роздумів про подальший розвиток цього регіону та світу.

Виставка була створена на основі досліджень Якуба Ґавковського та Йоанни Соколовської, здійснюваних у межах співпраці Інституту ім. Ґете в Кракові з Галереями сучасного мистецтва BWA Вроцлав.

Мистецькі особи: Юліта Вуйцік, Марцін Дерда, Людвік Голєш, Моніка Завадзький, Саодат Ісмаїлова, Юстина Мендраля, Михайло Назаренко, Деймантас Наркевічюс, Теофіль Оцєпка, Олексій Радинський, Мако Сайко, Номеда й Ґедімінас Урбонас, Вадим Фішкін, Ріта Шювеґеш, Praffdata
Кураторські особи виставки: Якуб Ґавковський і Йоанна Соколовська
Кураторка галереї: Йоанна Стембальська
Візуальна ідентифікація: Лукаш Палюх
Продюсування: Моніка Мушинська, Сара Щеґула
Реалізація: Томаш Кочонь, Даніель Мрочинський, Дарія Храсціна, Якуб Якубович
Промоція: Жанета Ваньчик, Аґата Каліновська, Береніка Нікодемська, Яґода Ольчик
Співпраця з аудиторією: Елія Пакура
Координація доступності: Маґдалена Вебер
Переклад відео: Софія Баянова, Єжи Хиб
Редакційний супровід: Йоанна Осєвич-Льоренцутті (нагляд), Малґожата Позьдзік (редагування PL), Патриція Пончек (коректура PL), Андрій Савенець (переклад UA)
Партнер: Інститут Ліста – Угорський інститут культури у Варшаві
Співпраця: Словенський кіноцентр, Студія освітніх фільмів, Польське телебачення, Архів «Прип’ять-фільм», Фундація «Копальня золота», Асоціація творців культури Praffdata, Архів Музею модерного мистецтва у Варшаві, Фундація Теофіля Оцєпки, Осередок «Пам’ять і майбутнє»
Медіапатронат: TVP3 Wrocław, TVP Info, Radio RAM, Radio Wrocław, Radio Wrocław Kultura, Мистецький часопис «Format», «Szum», «Notes Na 6 Tygodni», Miej Miejsce
Програмна директорка BWA Вроцлав: Катажина Рой
Директор BWA Вроцлав: Мацєй Буйко
Організатор: Галереї сучасного мистецтва BWA Вроцлав

Участь Деймантаса Наркявічюса у виставці була підтримана Литовським інститутом культури.